Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, більше ніж 7 мільйонів українців перетнули кордон держави та тримають напрямок на більш безпечні країни, з них: Польща, Росія, Німеччина, Франція, Швеція Угорщина, Румунія, Словаччина, Молдова та інщі.
Найбільша доля українців перетнула саме польський кордон. Вже 26-го лютого на прикордонній території були розгорнуті пункти підтримки біженців, в яких видавали їжу, гарячі напої та юридичну і інформаційну консультацію. Біля цих пунктів розташовувалися автобуси, які перенаправляли охочуючих у крупні міста Польщі.
Ближче до травня, потік українців значно знизився, якщо у лютому і початку березня становив близько 100 тисяч на добу, то зараз він знаходиться на позначці біля 20 тисяч на добу.
Головним словом для новоприбулих є PESEL – польській аналог ІНН в Україні. Він надає дозвіл до ринку труда, освіти, послугам соціального страхування та охорони здоров’я. Навіть на момент травня 2022 року, згідно статистиці системи, щодня реєструється 10000-15000 людей, що значно менше, ніж на початку міграції українців.
Згідно статистиці уряду, к початку серпня 390 тисяч новоприбулих українців або біля половини прибулих працездатного віку вже мали роботу. Фахівці називають 3 причини, чому «криза біженців» наповнила трудовий ринок Польщі.
Перша причина – це високі кваліфікаційні навички та бажання українців працювати. Друга причина – це швидкі дію польського уряду направленні на прискорену інтеграцію біженців у польське суспільство та усунення бар’єрів для працевлаштування. Та третя причина – це велика українська діаспора, яка як на рівні дружньої ради, так і громадських організацій допомагає новоприбулим українкам влаштуватися та знайти роботу.
Однак для пошуку роботи існує кілька перешкод. Перший бар’єр, який називають усі – брак знання польської мови, на вивчення якої витрачається час. Другий бар’єр – необхідність догляду за дітьми. Майже половина тих, хто прибув з України після 24 лютого та залишився у Польщі – діти. Третє – претенденти потребують допомоги, щоб знайти те, що їм підходить. Незважаючи на всі заходи польської влади, досі залишаються невідпрацьованими певні ланцюжки між здобувачами роботи та роботодавцями. Крім того, Світовий банк також зазначив, що українські підприємці потребують допомоги з адаптацією до польського законодавства та доступу до фінансів.
В Адміністрації з працевлаштування Малопольського воєводства із центром у Кракові з «Голосом Америки» діляться результати своїх досліджень. На основі даних анкет здобувачів можна скласти наступний портрет тимчасово переміщеної особи з України у місті Краків, які у квітні становили п’яту частину жителів міста (потім ця кількість зменшилась).
Це жінка – 95% претендентів на роботу жінки – у віці 35-44 років. Це найбільша вікова група – 40%. Ця жінка має дітей і вищу (73%) або технічну освіту (52%). І третина з них знають англійську мову.
І 93% усіх, хто заповнював анкети для пошуку роботи, написали, що вони готові працювати не за фахом. «Більшість громадян України виконує просту роботу, з чого можна припустити, що вони працюють нижче за свою кваліфікацію», — підсумовує дослідження адміністрації.
“90% або більше – це жінки, які виконують так звану жіночу роботу – в закладах харчування, в готелях, пошиття одягу, сфері послуг (перукарні, салони краси)”, – говорить Ян Гоншениця-Волчак, директор Воєводської адміністрації праці в Кракові.
93% усіх, хто заповнював анкети для пошуку роботи, написали, що вони готові працювати не за фахом.
Втім, зазначає президент науково-дослідного інституту у Варшаві Wise-Europa Мачей Буковські, якщо раніше українці здебільшого працювали в сільському господарстві, то тепер вони присутні у всіх професіях, включаючи найвищу кваліфікацію.
«Вони присутні більш-менш пропорційно до потреб ринку праці, а також серед професій, які потребують високої кваліфікації, такі як лікарі та вчителі. За останні шість місяців кількість (тимчасово переміщених осіб – ред.) серед лікарів та вчителів значно зросла», – каже він.
Польська економіка “у виграші”, зазначив Буковський, навіть з огляду на виплати на допомогу українцям, оскільки мігранти приєдналися до ринку праці, де існував і досі існує попит на робочі руки, і сплачують податки.